Хто Я?

— Хто ти?
— Я це саме себе питав. Може я син України? Може я син Тибету? Може я PhD студент? Може я вчитель? Може я директор релігійної організації? Може я Erlang-програміст? Може я Microsoft MVP? Може я автор операційних систем? Може я автор ERP-систем? Може я автор фреймворків? Може я математик? Може я письменник? Може я хакер? Може я Будда?

Про таке не можна писати але я напишу. Тибетські вчителі як справжні бодхістави не повинні бути токсичними, але найвеличніші з учителів все одно залишалися людьми і пам'ятали кожного свого кривдника. Пам'ятали тому, аби не забувати про істину, що не можна толерувати невігластво, яке є єдиними коренем всіх запаморочень. Так Намкай Норбу був ображений на монастирські інститути і заснував свій внесектарний буддизм який навіть на круглому монастирському столі був визнаний окремим вченням Норбупа, на рівні з Бонпо і класичним Буддизмом, який бере початок з Індії.

Ці всі емоційні прояви ніколи не афішуються в публічній сфері але справжні буддисти ненавидять Китай, повинні ненавидіти інакше вченя втрачає сенс. Що і казати про вчителів.

Я ненавиджу і пам'ятаю кожного свого кривдника, кожен з них буде вмирати в муках, і не буде розуміти шо з ним відбувається в момент смерті. Я ж відкритий до смерті і дивлюся їй в очі спокійно і смиренно, я прожив величне і прекрасне життя, я бачив те чого не бачила більшість людей на планеті, і ні про що не шкодую. Я готовий до смерті в будь-який момент і кожен день думаю про неї як і належить кожному буддисту. Смерть — це мій єдиний справжній друг, який ніколи не зрадить.